Березівський кущ

Традиційну повстанську ватру в селі Середньому Березові запалюють у ніч на свято Покрови Пресвятої Богородиці, починаючи з 1993 року. Цьогорічна ватра була специфічною: стовп чорного диму від великої кількості автомобільних шин нагадував революційні ватри на Майдані у Києві 2014 року.

Голова Берегівської станиці Братства ОУН-УПА Іван Климюк у вступному слові наголосив, що чорний дим цьогорічної ватри повинен нагадувати дещо заспокоєним краянам, що в нашій державі триває війна, що багато наших земляків перебувають в окопах на передньому краї російсько-української війни, щомиті ризикуючи своїм життям, щоб над нами було мирне небо. Всі виступи біля ватри були лаконічними і суворими у своїй патріотичній суті. На жаль, цього року біля повстанської ватри було менше людей, ніж минулого. Переважно — люди старшого віку: учасники сільського хору, працівники сільської ради на чолі з сільським головою Миколою Ігнатюком, значна частина вчительського колективу на чолі з директором школи Ігорем Геником, сільські комбатанти ОУН-УПА Василь Томич, Михайло Скільський, Іван Малкович.

А де наші молоді патріоти? Невже незалежна Україна потрібна лише тим, які пішли збройно захищати рідну державу, бо вірять у неї, вірять, що ніхто нам не захистить і не збудує міцну і багату європейську державу, якщо самі дружно не візьмемось за її розбудову?

Серед сільської молоді побутує песимістична думка, що. успішно навчатись немає сенсу, бо роботу за фахом, як і будь-яку роботу, майже неможливо знайти, що єдиний вихід — зарубіжне заробітчанство. З молоддю треба працювати. І не тільки вчителям, але й засобам масової інформації і всім, хто має життєвий досвід і тверезий погляд на життя.

Наступного дня, тобто власне на свято Покрови, після служби Божої відбулась панахида біля історичної Могили, на присілку Царинка, звідки всі учасники дійства пішли до місцевої школи, в актовому залі якої відбулось центральне дійство — концерт шкільної і сільської самодіяльності, присвячений святу Покрови, 74-й річниці створення УПА і Дню захисника Вітчизни. І знову картина аналогічна тій, що й біля повстанської ватри: глядачі — переважно літні і середнього віку люди. Молодих — одиниці. Але передусім саме для них, юних, старались учасники концерту, починаючи від маленьких діточок з місцевого дитячого садочка «Березунчик», аж до блискучого виступу вже згадуваного сільського хору під керівництвом Оксани Сулятицької.

На високому виконавському регістрі прозвучали майже всі номери концерту, але, на моє переконання, у невеличкій газетній кореспонденції слід відзначати найістотніше, що не залишає глядача байдужим. Маю на думці: вірш Ярослави Крушняк, присвячений її родичу Степанові Пасічанському, чотовому Берегівської сотні УПА; представлення вчителькою Марією Симчич (Бодруг) комбатантів ОУН-УПА — не тільки вже вищезгаданих, але й почесного гостя нашого свята, давнього друга наших бойових побратимів і активіста шкільного музею УПА, який пані Марія успішно очолює, сивочолого упівця з Яблунова Василя Негрича; нагородження сільським головою Миколою Ігнатюком почесними грамотами комбатантів ОУН-УПА і родичів учасників АТО; самобутні пісні-балади про героїзм упівців у виконанні жіночого гурту під орудою Анни Малкович; авторське виконання Миколою Зеновієм Симчичем вірша «В обороні Карпат. Внутрішній монолог українського повстанця» із його поетичної книжки «Політок»; аналітичний виступ доцента Івано-Франківського Національного медичного університету, голови обласної ОУН Миколи Сулятицького про перспективи обєднання віток ОУН в одну монолітну націоналістичну організацію; блискучий виступ троїстих музик із Баня-Березова під орудою Василя Васкула; артистичний конферанс ведучої концерту Марії Фіцич.

Віриться, що заграва повстанської ватри розгорятиметься все яскравіше і прожене тумани зневіри, страху і національного розбрату. Якщо ми, українці, за два воєнних роки змогли створити високопрофеоійну і загартовану в боях Українську армію, здатну ефективно і героїчно протистояти москальським агресорам-окупантам, то дуже швидко зможемо подолати ще й такі атавізми совкового минулого як корупцію, малоросійське капітулянтство і зневіру у власні сили. Але вирішальне слово в цьому державотворенні мають сказати не олігархи з їхніми награбованими офшорами, а об’єднані в могутній національно-державницький монолгг українські націоналісти.

Микола Зеновій Симчич, с. Середній Березів.

«Гуцульський край», №41, 21.10.2016 року