Березівський кущ

На Свято Героїв у нашому рідному селі Середньому Березові я, автор цих рядків, і Микола Сулятицький, голова Івано-Франківської обласної ОУН поспішали з доброю звісткою: 21 травня у Києві делегати ХХІ-го Великого Збору Українських Націоналістів (ВЗУН), до числа яких належимо і ми, одноголосно прийняли рішення про подання до Президента України Петра Порошенка, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України кандидатури 94-річного сотенного УПА Мирослава Симчича («Кривоноса») на присвоєння йому звання Героя України.

Ми з Миколою виступили на ВЗУНі і переконали делегатів, що «Кривоноса» вже декілька разів висували на цю найвищу нагороду нашої держави, але якось так виходило, що людям, які не тільки не боролись за незалежність України, але й розкрадали її, улесливо прислуговували своїм мистецтвом ворожій державі, підписували з ворогами України згубні угоди, тобто, заохочували агресорів до нападу на нашу державу. Отже, таким одіозним фігурам звання Героя України присвоїли, як кажуть москалі, «легко». А легендарному сотенному УПА, командирові Берегівської сотні, яка виграла чи не найуспішніший бій за всю історію УПА — бій під присілком Рушір, у якому Берегівська сотня під орудою «Кривоноса» — Мирослава Симчича вщент розбила батальйон енкаведистів, — ні.

У 1948 році з другом «Чернецем» — Томичем «Кривоніс» потрапив у «пастку» — їх оточили у хаті, де вони перебували, зав’язався бій, що тривав 10 годин. «Чернеця» тяжко поранили, хату підпалили, а «Кривоніс» продовжував відстрілюватись, поки не втратив свідомість від диму палаючої хати. Енкаведисти їх витяти, зв’язали і відвезли до Яблунова, де після катувань «Чернець» помер, а напівживого «Кривоноса» відвезли до Станіслава (нині — Івано-Франківськ). Там його били залізними прутами так, що все тіло почорніло. Але він вижив і не спокусився на сите життя за зраду побратимів. Відбув у сибірських ГУЛАГах 32 з половиною роки. Вижив і вже в незалежній Україні повернувся на рідну Гуцульщину.

Після освячення, спорудженого на кошти Берегівської громади хреста воїнам Збройних сил, Національної гвардії, воїнам-добровольцям, які загинули в боях з московськими окупантами на сході України, ведучий свята, колишній сільський голова Святослав Перцович виголосив змістовну промову, в якій назвав імена не тільки полеглих березунів — воїнів УПА, але й 15 нових односельців, які воюють нині, і 2-х загиблих у зоні АТО молодих березунів. «Ця війна — не за Порошенка, не за Гройсмана, — наголосив С.Перцович. — Ця війна — за нас, за майбутнє наших дітей і внуків, за Українську Самостійну Соборну Державу. Дехто питає наших захисників: «За що воюєте»? Вони відповідають: «Коли припинимо воювати, тоді зрозумієте за що ми тепер воюємо». Якби не наші волонтери, яким особлива шана, якби не масова підтримка свідомого населення України, якби не підтримка Європи та Америки, то московська орда розкошувала б по всій Україні».

У своєму виступі я розповів про рішення ХХІ-го ВЗУНу подати кандидатуру Мирослава Симчича — «Кривоноса» на присвоєння йому звання Героя України. В цей час з’явився і сам «Кривоніс». Учасники віча привітали Народного Героя трикратним «Слава! Слава! Слава!». І одностайно підтримали рішення про подання кандидатури Мирослава Симчича на звання Героя України.

На святочному вічі змістовно виступили: учасник АТО, депутат районної ради Юрій Коваль, голова координаційної ради Прикарпаття «Національний вибір» Богдан Юращук, голова Берегівської станиці Братства ОУН-УПА Іван Климюк, представник Коломийщини Михайло Беркещук, сільський голова Микола Ігнатюк та активний учасник Помаранчевого Майдану та Майдану Гід-ності, депутат районної ради Микола Васкул.

Окрасою свята були пісні у виконанні чоловічого хору Середнього Березова та хору міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА Коломийщини під орудою Марії Маївської. Завершилось віче спільним виконанням усіма учасниками державного Славня «Ще не вмерла Україна!». А Мирославу Симчичу — «Кривоносу» і музеєві Вигвольних гмагань, що успішно діє при місцевій середній школі, ми з Миколою Сулятицьким урочисто вручили книгу «Україна — моє життя», автором якої є славної пам’яті останній Президент УНР в екзилі, Голова ОУН, наш земляк з Русова, що на Снятинщині, Микола Плавюк.

На жаль, на вічі не було учнівської молоді. Над цим треба задуматись дирекції школи. Незважаючи на це, Свято Героїв у Середньому Березові успішно виконало свій патріотичний чин.

Микола Зеновій Симчич, с. Середній Березів.

«Гуцульський край», №21, 3.06.2016 року