Березівський кущ

Марія Ігнатюк із села Середній Березів Косівського району – освітянка, мисткиня, виплекала плеяду акторів, діячів сцени, працівників культури.

Її творчий шлях розпочався рано – ще в місцевій школі, де вона виявляє здібності читця і постійно виступає на художніх заходах. Слово, в його найвищому сенсі, запалювало її дитяче серце бажанням пізнавати його все більше. І доля дарує перші знамення – зустріч із Д. Павличком і О. Затварською.

М. Ігнатюк читає поему І. Франка «Каменярі» на святкових урочистостях у селищі Яблунові, де Д.Павличка приймають до Спілки письменників України. На одній сцені виступають поет Д. Павличко, акторка Коломийського драматичного театру О. Затварська та учениця середньої школи М. Ігнатюк.

У старших класах Марія, як талановита учениця, виступає на оглядах і конкурсах, веде концерти, читає поезію і вже не вагається у виборі майбутньої професії. Після закінчення школи обирає навчання в Ківерцівському культурно-освітньому училищі (нині – Волинський коледж культури i мистецтв ім. І. Стравінського).

Наступним етапом професійного становлення стало навчання в Харківському державному інституті культури (1963-1967 рр.) (тепер – Харківська державна академія культури). Режисерський фах здобуває у творчій майстерні заслуженого артиста України М. Терещенка, який свого часу очолював так зване «ліве крило» у Молодому Театрі Леся Курбаса і був постановником п’єс І. Микитенка.

У Харкові М. Ігнатюк потрапляє у середовище театральних майстрів і кращих педагогів з акторського фаху. «Майстерність актора» вона опановувала під наставництвом проф. Олексія Глаголіна. Сценічну мову викладає Майя Мушкіна, учениця видатного теоретика сценічного мовлення Романа Черкашина з «гніздов’я» Курбаса…

Отже, творча особистість М. Ігнатюк плекається колективом кращих педагогів Харківського інституту культури. Її навчання далеко від дому позначається важкими матеріальними умовами, доводиться підпрацьовувати, щоб виживати.

Тут вона проходить адаптацію на сцені місцевого театру, де з’являється як учасниця масових сцен і отримує за це свою першу невеличку платню. Загалом, роки навчання у Харківському інституті культури стали визначальними і сформували визначальні риси її характеру…

Роки навчання в інституті дають М. Ігнатюк необхідні знання та вміння для того, щоб розпочати власну педагогічну діяльність, яку вона реалізує у Хустському культурно-освітньому технікумі (нині Ужгородський коледж культури і мистецтв), в якості викладача навчальних дисциплін «Сценічна мова» та «Грим».

Відбувається входження до педагогічної професії, апробація власних сил, професійні пошуки і здобувається перший педагогічний досвід. Проте Марія Миколаївна, відчуваючи високий творчий потенціал, відгукується на пропозицію, що надходить з Івано-Франківська, і вже наступного 1968 р. обіймає нову посаду та розпочинає свою діяльність як артистка філармонії.

Семирічний період роботи в Івано-Франківській обласній філармонії (1968-1975 рр.) є за всіма ознаками творчим. М. Ігнатюк працює артисткою літературно-музичного лекторію філармонії. Вона – читець, ведуча концертів, лекторка літературно-музичних програм. Творча атмосфера філармонії, високий фаховий рівень солістів, які здебільшого були випускниками консерваторій, сприяли всебічному творчому розквіту молодої артистки…

На Івано-Франківщині у Марії Миколаївни зав’язуються тісні творчі зв’язки з українськими письменниками С. Пушиком, П. Угляренком, Ю. Керекешем, С. Бабієм та ін. Саме С. Пушик запросив молоду мисткиню доєднатися до письменницької когорти і читати українську поезію на численних літературних виступах містами і селами Прикарпаття та Закарпаття.

Перехід у 1975 р. на постійне місце роботи до Рівненського державного інституту культури (з 1998 р. Інститут мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету) виокремлює педагогічну діяльність як основну. М. Ігнатюк – провідний фахівець зі сценічної мови, в 1992 р. здобуває атестат доцента і переходить на посаду доцента, а 1993 р. обіймає посаду завідувачки кафедри театральної режисури РДІК.

Як завідувачку кафедри театральної режисури РДІК, М. Ігнатюк неодноразово запрошували Головою журі різноманітних творчих конкурсів і Головою державної екзаменаційної комісії фахових навчальних закладів.

Як справжній професіонал, вона вдало поєднала педагогічну роботу в РДІК зі сценічною діяльністю і впродовж багатьох років працювала читцем естрадних колективів Рівненської державної філармонії, а також помічником-консультантом зі сценічної мови в Рівненському муздрамтеатрі, членом Художньої ради.

Творчий набуток М. Ігнатюк, як самобутньої мисткині, представлений численним сценічно-концертним репертуаром. З-посеред гами вагомих представлень виокремимо музично-літературну композицію за поезіями Т. Шевченка «Не для людей тієї слави» в супроводі рок-групи «Незаймана земля» (художній керівник – заслужений артист України Л. Репета), яка відбувалася в глядацькій студії «Самовидець» Рівненського обласного музично-драматичного театру.

Продовженням попередньої є авторська шевченківська концертна програма «Слава тим, хто прагне волі» або «Український Прометей» за участю бандуриста-вокаліста Н. Волощука та заслуженого артиста України О. Заворотнього, яка дебютувала в Рівненській обласній державній філармонії і згодом мала тривале сценічне життя.

У концертному репертуарі М. Ігнатюк переважають твори Т. Шевченка. М. Ігнатюк не тільки виконавиця, вона є авторкою і режисеркою відеофільму «Свою Україну любіть», численних радіопередач, лекцій-концертів, літературно-музичних композицій.

Презентаційна географія творчості М. Ігнатюк сягає й українського позамежжя. Вона була авторкою сценаріїв, брала участь в постановці, виступала як читець поезії Шевченка на творчих вечорах, присвячених вшануванню Т. Шевченка.

Із 2004 р. М. Ігнатюк переходить на постійне місце роботи до Інституту мистецтв ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника», на кафедру театрального та хореографічного мистецтва. Пріоритетними в педагогічній діяльності є аспекти театрально-сценічної мовної практики. Особливо показовим стає поєднання різних методичних прийомів із використанням під час проведення занять із дисципліни «Сценічна мова» інноваційних засобів навчання з демонстрацією авторських програм, представлених у формі відеофільмів «Поезія педагогіки», «Школа майстерності», «Свою Україну любіть» (за творами Кобзаря) та «Батурин» (за однойменною поемою О. Бабій).

Саме тут вона активно займається викладацькою, художньою, науково-методичною діяльністю. В її доробку низка методичних посібників – «Літературно-музична композиція та монтаж», «Основні правила української орфоепії та відхилення від її нормативних форм», «Постановка мовного голосу», «Проблеми фахової підготовки режисера», «Монолог у мистецтві драматичної вистави».

Упродовж відносно короткого часу з-під її пера вийшло кілька знакових видань як навчально-методичного, так і культурно-пізнавального змістового наповнення, які виявилися навчально-методичною знахідкою для художніх навчальних закладів України.

Свій творчий потенціал М. Ігнатюк реалізовує як авторка передач і радіовистав у тісній співпраці з телерадіокомпаніями Прикарпаття. На обласному радіо «Дзвони» 105.8 FM у журналістській рубриці М. Солодчук «Наші гості» М. Миколаївна презентує слухачам низку літературно-музичних програм, серед яких «Духовна поезія письменників Прикарпаття» (твори Д. Павличка, Н. Стефурак, Я. Лесіва, Е. Турковської), «Я бачила сльози Святої Марії» (за поезіями О. Веретенченка, Ю. Клена, В. Романюка), радіовистава «Проща» (глава з історичного роману «Маруся Чурай» Л. Костенко).

Виступи М. Ігнатюк у радіоефірах «Двонів» відкривали краянам таких авторів, як С. Вінценз – уривки з новели «Повернення коляди» з книги «На високій полонині». А в програмі «Змерзлий кетяг калини – пульсар замордованих душ» поставав жертовний образ Я. Лесіва – поета-священика, дисидента. До 95-річчя Блаженного Папи Римського Івана-Павла II в радіопередачі «Веслуючи в небо» прикарпатці чи не вперше дізналися і про неперебутній письменницький талант К. Войтили.

Творчість майстрині художнього слова М. Ігнатюк якнайповніше розкрилась в авторській програмі на ОДТРК «Карпати» – літературному театрі «У Соборі слова».

Щотижневі радіоефіри згуртували всіх шанувальників українського і світового красного письменства.

Джерело – стаття «Марія Ігнатюк: творча динаміка та акмеологічні константи діяльності» (на сторінці стаття публікується у дуже скороченому вигляді).
Авторка статті Оксана ФЕДОРКІВ