Березівський кущ

Читайте допис до кінця – знатимете не тільки про життєвий і творчий шлях видатного співака, а й про те, чому він отримав четвірку зі співів в шкільному атестаті, і чому «Київський поцілунок» сподобався англійцям, але розлютив Москву.

Оперний співак (тенор), соліст Національної опери України. Народний артист України (1993).  Степан Фіцич народився 1 червня 1951 року в селі Нижньому Березові. Навчався у сільській семирічці. Середню освіту здобував у Яблунові. Навчався на диригентському відділенні Львівського музичного училища. Служив у армії, де його зарахували до Ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу.

Після демобілізації вступив до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, яку закінчив 1978 року. Навчався у класі відомого співака і педагога Павла Петровича Кармалюка.

Вже на четвертому курсі консерваторії почав працювати у Львівському оперному театрі. Після перемоги на республіканському конкурсі «Молоді голоси» його запросили до Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка, в якому дебютував 1978 року партією Андрія в опері «Запорожець за Дунаєм».

1984 року здобув 3-є місце і бронзову медаль лауреата на VIII Міжнародному конкурсі молодих оперних співаків у Софії (Болгарія). У конкурсі брали участь 60 представників з різних країн світу.

Після цього Степана Фіцича запросили виконувати партію Йонтека в опері «Галька» С.Монюшка на сцені великого театру у Варшаві, у концертне турне по США, Канаді, Англії.

В репертуарі співака було понад 20 партій в операх українських і зарубіжних композиторів. Степан Фіцич багато гастролював як соліст і з колективом театру: у Франції, Німеччині, Канаді, США, Швейцарії, Бельгії, Болгарії, Польщі та інших країнах.

Виконував партії: Андрій (“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського), Петро, Андрій (“Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба” М. Лисенка), Андрій Хованський, Голіцин, Грицько (“Хованщина”, “Сорочинський ярмарок” М.Мусоргського), Володимир Ігорович (“Князь Ігор” О. Бородіна), Ликов (“Царева наречена” М. Римського-Корсакова), Іскра (“Мазепа” П. Чайковського), Альмавіва (“Севільський цирульник” Дж. Россіні), Молодий Фауст (“Фауст” Ш.Гуно), Рудольф, Пінкертон (“Богема”, “Мадам Баттерфлай” Дж. Пуччіні), Вісник, Абдалло (“Аїда”, “Набукко” Дж. Верді), Паоліно (“Таємний шлюб” Д. Чімарози), Артур (“Лючія ді Ламмермур” Г. Доніцетті), Труффальдіно (“Любов до трьох апельсинів” С. Прокоф’єва) та інші.

Володів ліричним тенором виразного тембру, мав високу вокальну культуру. Прекрасні акторські здібності дозволяли співакові психологічно тонко розкривати характери сценічних героїв.

Помер 8 червня 2014 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

• Дружина – Мензатюк Зірка Захаріївна, письменниця
• Донька – Наталка Фіцич, тележурналістка.
• Зять – Ар’єв Володимир Ігорович, фізик, журналіст, політик.

Історія фото «Київський поцілунок»

Дружина співака Зірка Мензатюк згадувала: «Мій чоловік Степан Фіцич виступав в Англії з радянським армійським ансамблем імені О.Александрова. На гастролі тоді поїхали двоє співаків з московського Большого театру і двоє тенорів з України — Степан Фіцич і Анатолій Солов’яненко з Києва.

На концерт у Лондоні прийшла «Залізна леді» — прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. Концерт їй сподобався, тож вона зайшла за куліси подякувати артистам. Ось тоді усе й сталося. Звичайно, Степан знав, що в Англії не прийнято цілувати дамам руки. Він і сказав про це, звертаючись до Маргарет Тетчер: «У нас, навпаки, це прийнято: на знак великої поваги. Тому, шануючи вас як жінку-політика, я хочу поцілувати вашу руку».

Несподіване порушення англійського етикету сподобалося журналістам, і наступного ранку лондонські газети вийшли з заголовками на першій шпальті: “Київський поцілунок”! “Романтичний тенор із Києва поцілував руку Маргарет Тетчер”!

Але це не сподобалося керівництву ансамблю, а надто кагебістові, який «пас» артистів у закордонній поїздці, а найпильніше «пас» непокірного Степана: «Ми не для того понабирали цих варягів, щоб вони говорили про свій Київ!». Бо, бачте, уся слава мала дістатися Москві, а Степан сказав журналістам, що він соліст Київської опери», – розповідала Зірка Мензатюк.

«Степана не стало. Мені страшенно самотньо без нього, мого найщирішого друга. Тепер він, мабуть, співає з ангельськими хорами. Щоправда, в хорі він ненавидів співати і ніколи не співав (а тільки солістом), навіть у шкільні роки, за що, упертюх, мав четвірку зі співів в атестаті — це майбутній видатний співак! Але, певно, з ангелами воно інакше», – напише Зірка Мензатюк 2017 року.

• Повний текст зворушливих і жартівливих спогадів Зірки Мензатюк про Степана Фіцича.
• Послухайте пісню «У Карпатських горах» у виконанні Степана Фіцича