Березівський кущ

У Нижньому Березові біля центральної дороги села та поруч з місцевою школою споруджено пам’ятник Миколі Арсеничу. Урочисте відкриття монумента відбулося 17 листопада 2013 року. Жителі Березовів свято бережуть пам’ять про цього уславленого героя.

Нещодавно у с. Нижньому Березові відзначили 109 річницю від дня народження військового діяча, головного референта СБ ОУН, керівника військової розвідки УПА Миколи Васильовича Арсенича-Березовського. Пам’ять про цю визначну особистість у визвольних змаганнях вшанували молитвою. Священник о. Михайло Негрич відслужив панахиду. До обеліска поклали живі квіти.

Про важливу роль Миколи Арсенича у боротьбі Повстанської армії за Українську самостійну соборну державу вели мову заступник керівника виконавчого апарату районної ради Мирослав Бойчук, голова РО товариства «Просвіта» Богдан Глібчук. Член Національної спілки письменників України Дмитро Арсенич розповів про маловідомі факти з діяльності керівника Служби безпеки ОУН і зачитав власного вірша «Месник», якого присвятив своєму легендарному землякові. А директор Нижньоберезівської ЗОШ Світлана Ярославівна Мілевська після свого виступу запросила всіх до школи на святковий захід, який підготували учні та вчителі їхнього навчального закладу.

На величному пам’ятникові учасникові визвольної боротьби ОУН, що у с.Нижньому Березові не багатослівний напис «Микола Арсенич». І це, виявляється, не випадково, адже в 1941–1947 роках він очолював внутрішню контррозвідку українських націоналістів і повстанців. Отож давайте дізнаємось, хоч побіжно, ким була ця, без перебільшення, утаємничена постать у повстанському середовищі.

Микола Арсенич народився 27 вересня 1910 р. у Нижньому Березові у поважній, але незаможній селянській родині (Цей захід якраз відбувався у 109 річницю від дня його народження). Окрім нього у сім’ї було ще четверо братів. У школі Микола проявив себе як здібний учень. Батько його віддав навчатися у Коломийську гімназію. Але за те, що брав участь в антидержавних виступах у 1928 р. відраховують з гімназії. Він повертається у село і цілком поринає у діяльність Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН).

У 1930 р. М.Арсенич вступає на юридичний факультет Львівського університету. Там бере активну участь в українських студентських організаціях і працює в газеті. За належність до ОУН його арештовують. У нього знайшли багато націоналістичної літератури та листівок. Через рік виходить з-за фат. Навесні 1939-го за антипольську діяльність М.Арсенича знову арештовують. У тюрмі «Бригідки» сидить аж до капітуляції Львова, тобто до 20–21 вересня. При «червоних визволителях» перебуває у підпіллі. Згодом переходить радянсько-німецький кордон і оселяється у Кракові, де діяв провід ОУН під керівництвом Степана Бандери. Там Арсеничу доручили створити військову розвідку ОУН, а у квітні 1941 р. С.Бандера призначає його керівником цієї структури.

Після того як нацисти не визнали проголошення 30 червня 1941 р. Акту відновлення Української держави, 30-річного Миколу Арсенича призначають керівником Служби безпеки ОУН (його псевдо — «Михайло»). Завданням цієї структури було посилити дисципліну, очистити підпілля від впливу ворожої агентури, охорона чільних членів ОУН, контроль за дотриманням конспірації, організація диверсій, розслідування кримінальних злочинів, скоєних членами бандерівської ОУН.
Завдяки наполегливій праці М.Арсенича СБ стає однією з найбільш розбудованих структур ОУН. З його ініціативи відбувається розробка та удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Саме Арсеничу належить заслуга, що Служба безпеки могла на рівних боротися з двома найпотужнішими спецслужбами того часу — німецьким гестапо та НКВС.

Відзначаючи 109 річницю від дня народження Миколи Арсенича у Нижньоберезівській ЗОШ І-ІІ ст. підготували змістовний захід. Дослідник історії УПА Василь Гуменюк розповів, якою була боротьба українського народу за державну незалежність. Було показано фільм «Яворівський фотоархів УПА», який вміщує 216 світлин. Це фотографії з-під землі, вони унікальні, безцінні. Кожну світлину супроводжував цікавий коментар Василя Васильовича, зокрема проте як створювалась УПА, в яких умовах діяла, про те, що це була інтелектуальна організація. Вояки Повстанської армії створювали чудові пісні, писали книжки. Дружина колишнього вояка УПА Розалія Дрогомирецька також розповіла ряд цікавих історій про визвольну боротьбу упівців.

Любов Іванівна Білавич і її рідна сестра Олена Іванівна поділилися спогадами, як з 22 на 23 жовтня 1947-го «визволителі» оточили Нижній Березів і за одну ніч з села забрали 66 родин і вивезли до Сибіру. Про нелюдські умови праці й життя вивезених Люба Іванівна написала книжку «Сибірська сага». А ще сестри виконали кілька пісень, які співали українці в далекому, чужому й холодному Сибіру.

Звичайно була і художня програма, яку підготували учні та вчителі Нижньоберезівської ЗОШ. У виконанні школярів звучали повстанські пісні. Кожний їхній виступ супроводжувався гучними оплесками залу. Нижньоберезівський сільський голова Михайло Іванків, як і його попередні виступаючі також вів мову про високий патріотизм вояків УПА та важливу роль у цій боротьбі Миколи Арсенича. Також подякував організаторам за такий прекрасний захід.

Керівник Служби безпеки ОУН, щоб не потрапити живим у руки ворогові, загинув 23 січня 1947 р. у криївці на Тернопільщині. У 1946 році Українська Головна Визвольна Рада нагородила Миколу Арсенича Золотим Хрестом заслуги — найвищою нагородою для українських підпільників. Він — один із дев’яти генералів УПА і єдиний генерал безпеки УПА.

Ігор СУСАК.

«Гуцульський край», №41, 11.10.2019 року