Березівський кущ

З нагоди 75-річчя Дмитра Арсенича

Якщо говорити про мужність, то поет Дмитро Арсенич є наймужнішим, якщо про стійкість — найстійкіший, якщо про талант —найталановитіший, якщо про стражденність — найстражденніший.

І це все підтверджено його життям. Не написав жодного рядка похвали ні Леніну, ні комсомолу, ні компартії, зате розклеював у Березовах власні дошкульні листівки проти радянського режиму, розповсюджував заборонену літературу.  Не зламався під час неодноразових допитів в органах КДБ.

14 виданих ним книжок, особливо ті, що написані в такому літературному жанрі як афоризм, де в одному рядку необхідно висловити думку так, як це ніхто не робив до тебе, засвідчують про його найвищий талант до поезії. У книжці «Українська афористика Х-ХХ ст.», виданій завдяки старанням Романа Коваля у Київському видавничому центрі «Просвіта» в 2011 році, афоризми Дмитра Арсенича займають досить чільне місце.

Його мрією було вступити до інституту. Радянські органи пропонували йому возвеличувати в поезії радянську дійсність. За це гарантували вступ до обраного ним вишу, та ще й квартиру в обласному центрі. Та Дмитро не лукавив із совістю. За цю непоступливість навіть не електрифікували його хатину в рідному Нижньому Березові. У такій оселі він живе і нині, з часу смерті матері і батькової сестри — ще й самотньо. За кошти, які були виділені при сприянні голови райдержадміністрації Ярослава Шинкарука, переклав піч, і радий цьому. А щодо електрифікації житла, яке майже на відшибі села, і не мріє, бо надто багато коштів потрібно. Звик жити стражденно, віджартовується, що то в нього така доля, бо народився на Чесного Хреста. Десь болить душа, коли закидають докір, що дозволяв собі грати у карти. Всюди з роботи звільняли, не було ні копійки на прожиття, і заробляв інколи на хліб і олію отією грою в карти, до якої аж ніяк не лежить душа.

Ось такий він — Дмитро Арсенич. Тільки надзвичайно мужня, чесна і по-мученицькому терпелива особистість може нести такий надмірно важкий життєвий хрест, і не нарікати. Стан його душі не зрозуміти ні користолюбам, ні лукавим.. Такі байдужі до поезії. А саме в ній весь Дмитро Арсенич.

На своєму ювілейному вечорі з нагоди 75-річчя від дня народження, який відбувся 29 вересня в Нижньоберезівській школі і розпочався з благословення о.Ігоря, він щиро дякував книговидавцю, директору видавництва «Писаний Камінь» Михайлові Павлюкові. Бо саме завдяки Михайлові, і в значній мірі його дружині Ірині, побачили світ майже всі Дмитрові видання. Їхній захоплюючий літературний аналіз зробила та навела найцікавіші фрагменти з долі поета у своїй літературознавчій розвідці «Благословення на Чесного Хреста» заслужений працівник освіти України Аделя Григорук (читайте в газеті «Гуцульський край» за 27 вересня 2013 року, №39).

У газеті «Галичина» за 29 вересня голова обласної організації НСПУ Євген Баран у своєму нарисово-публіцистичному матеріалі «Іди — і обрій розшириться» (використав для заголовка афоризм Д.Арсенича) лаконічно і скульптурно відтворив портрет Дмитра як гідного представника героїчного роду Арсеничів та лагідного і водночас сатирично в’їдливого талановитого поета.

На творчий вечір нижньоберезівського поета-націоналіста приїхали і щиро привітали його п.Аделя Григорук і її чоловік Антон — знаний художник, який ілюстрував декілька книжок ювіляра, лауреат премії ім. Василя Стефаника, поет Богдан Радиш, заслужений працівник культури України Петро Арсенич, автор ряду цікавих видань, краєзнавець Петро Дем’янюк, лауреати премії «Князь Роси» ім.Тараса Мельничука Микола Близнюк і Василь Шкурган, лауреат премії ім.Марка Черемшини Василь Руданець, історик і публіцист Микола Васкул, дослідник творчості Василя Стуса Ніна Васильченко, Анна Малкович, Марія Лазорик, Марія Левицька та інші.

Заступники голів райдержадміністрації і районної ради Василь Крушняк і Дмитро Бойчук вручили грамоту районної державної адміністрації і районної ради.

Не можу не відзначити щиру пошану до Дмитра Арсенича Нижньоберезівського сільського голови Михайла Іванківа. Організовані під його керівництвом ювілейні урочистості є взірцем того, як потрібно вшановувати талановитих людей, як готуватися до таких заходів. Ще на початку літа Михайло Матвійович уже продумував, як це організувати найкраще. Як і завжди, меценатську допомогу надали підприємці П.В.Клим’юк, М.І. Сулятицький, М.М.Сулятицький, В.Т Кушнірчук, М.М.Перцович.

Ювілейний захід вдався на славу. Оксана Влашинець і Ганна Вітковіцька склали прекрасний сценарій святкування. Крізь декламовані вибіркові поезії зі всіх збірок Д. Арсенича, його афоризми, інтерв’ю з ним ведучих Лесі Ільницької та Івана Петращука, розповідей про нього учасників святкування проступав узагальнений життєвий і творчий шлях ювіляра. Дуже гармонійно вплітались у сценарій пісні у виконанні відомої співачки Євгенії Ткачук, народного чоловічого ансамблю Яблунівського народного дому, жіночого вокального ансамблю Нижньоберезівського народного дому і директора цього закладу Володимира Антоняка, Марійки Влашинець та інших.

На часі — презентація нової (п’ятнадцятої) книжки Дмитра Арсенича, яка готується до друку у видавництві Михайла Павлюка. Для читачів вона буде дещо несподівана.

Василь ГЛІБЧУК.
«Гуцульський край», №40, 2013 рік