Березівський кущ

Розповідаємо. “Карпатського лева” можна зустріти лише в селі Баня-Березів. І лише на ґанках хат, побудованих між 1930-ми і 1950-ми.

Ми об’їхали всі села навколо Бані: Нижній, Середній і Вижній Березови, Текучу, Акрешори, Лючки. В жодному — левів не зафіксували.

Банські леви зроблені за одним шаблоном: парні фігури, боком, між ними вазон, із піднятими лапами й відкритою пащею. Ми запитали себе: звідки ці леви в Карпатах? Це не типовий образ для оздоб хати, як-от пташки чи серця.

Місцеві жителі не мали відповідей. Казали нам, що такого в селі немає. А коли ми показували фото — що то не леви, а кОти. Майстрів, які могли це різьбити понад 70 років тому, ми в живих не застали.

Тоді ми пошукали в інших джерелах — на давніх вишивках. І — ось наші кОти! А насправді — галицькі або руські леви. Символ ще з князівських часів, був поширений під час боротьби за незалежність на початку ХХ ст. Ці сорочки вишиті в 1930-х. Іконографія левів та сама. Леви є і на рушниках, а бісерні леви — на прикрасах.

За СРСР ці патріотичні вишивки старанно переховували: закопували, замуровували в стіну. Бо за таку вишивку можна було потрапити до в’язниці і Сибіру.

В Бані-Березові не збереглося історій про зв’язок цих левів на хатах і боротьбою за незалежність України. Чому так? Можлива версія — нащадки хотіли забути походження цього образу, тому що знати про нього було надто небезпечно. І так народилися кОти.

Інша версія — майстри вже тоді не знали про походження лева, а різьбили його, бо десь побачили і вподобали картинку.

В будь-якому разі це унікальна риса Бані-Березова, цікавого й не дуже відомого села, по інший бік хребта від якого — туристичний Микуличин, з готелями й нахабним джипінгом. В Березових досі все так, як до-туристичної ери.

Якщо ви знаєте більше про цей сюжет або унікальні особливості з інших сіл, пишіть нам!

* Фото сорочок із книжки “Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві”.

Old khata project