Березівський кущ

Письменник, журналіст, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів.

Народився 6 вересня 1950 року в селі Середньому Березові.

Фізик, поет, письменник, журналіст, кандидат фізико-математичних наук, член НСПУ та НСЖУ, автор понад 20-ти наукових праць з фізики, дев’яти художніх і художньо-документальних книг, лауреат обласної журналістської премії ім. Б. Бойка, Івано-Франківської міської премії ім. І.Франка, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Закінчив Львівський університет, фізичний факультет. У студентські роки друкує у Львові кілька добірок віршів, перші оповідання і новели, пройняті чарами старовинного Львова. А потім була офіцерська служба в армії.

Після служби в армії Микола Симчич працював кореспондентом Рівненської обласної молодіжної газети «Зміна», а коли з’явилась вакансія у Рівненському педагогічному інституті, перейшов на роботу за фахом викладача і наукового співробітника.

Однак з літературою не поривав зв’язки і як поет був удостоєний на Рівненщині звання лауреата обласної літературної премії.

1986 року був добровольцем у рядах ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС. Уже в 1987 році відчув на своєму здоров’ї, що таке «мирний атом», і за порадою лікарів переїхав на рідне Прикарпаття.

Наукова робота в Івано-Франківському інституті нафти і газу та на ВО «Родон» відкривала заманливі перспективи в плані наукового зростання. Збирав матеріали для докторської дисертації. Але змінились обставини – розвал Союзу, закриття підприємств… і зокрема «Родону», змусили покинути фізику і взятися за перо, за журналістику.

Микола Симчич у своїй книзі «Ностальгія за… Україною» ставить важливі питання національного буття. Ставить гостро і безкомпромісно, так ніби він спокутує гріхи – і власні і людські. Це скоріше бажання розбудженого розбудити інших. Своє політичне кредо Микола Симчич сформулював прямолінійно: «Кожен має визначитись: з ким, за що, за кого?».

2020 року був удостоєний міської премії імені Івана Франка у номінації «Література» за монографію «Скелі українського духу». До книги увійшли добротні та майстерні зразки художньо-публіцистичного слова автора в найрізноманітніших та найоригінальніших жанрових варіаціях. Микола Симчич порушив злободенні питання нашого державного становлення, роль та значення української еліти в процесі розвитку національної ідеї, трагічні та непоправні наслідки нашої історії, яка не втомлюється повторюватися знову.

Окрім згаданої книги, письменник відзначився іншими художніми і художньо-документальними працями: «Чорнобильці: герої чи ізгої»», збірка документальних повістей «Лебедині ключі», книга новел, оповідань і есеїв «Смак свободи», публіцистична книга «Ностальгія за Україною», книга про художника Опанаса Заливаху «Болід», художньо-документальний роман про Помаранчеву революцію «Оранжевий спалах Свободи» та поетична книга «Політок» з анотацією видатного побратима по перу Дмитра Павличка.

Інформація – з відкритих джерел.