Березівський кущ

«Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї», — говорить командир міномета Василь на псевдо «Зірка», цитуючи одного з ідеологів ОУН — С. Ленкавського.

— Як нащадок генерала СБ ОУН-УПА Миколи Арсенича, я завжди прагнув долучитися до національно-визвольної боротьби, бо насправді ми не маємо іншого вибору, аніж продовжувати цей шлях до повної перемоги, — переконаний Василь. — Ми боремося за саме наше існування, щоб бути українцями.

Воїн люто нищить ворожу погань у складі підрозділу мінометників «Карпатська Січ». Завдячуючи таким вмотивованим бійцям, Україна має надію нарешті здобути перемогу в цій тривалій боротьбі, — повідомляє 206 батальйон Територіальної оборони ЗСУ.

Героєм третьої, завершальної, історії відеопроєкту «Нескорені» став Василь Арсенич — «Зірка». Житель Нижнього Березова. Син капелана Михайла Арсенича. Один із нащадків легендарного генерала СБ ОУН-УПА Миколи Арсенича.

Захищати Україну від російської агресії Василь пішов у 2017-му. До 2019 року включно воював у районі Павлополя, Чермалика та Новотроїцького на Донеччині у складі першого окремого батальйону добровольчого корпусу «Правий сектор». З 2022-го — солдат підрозділу «Карпатська Січ», який воює з російськими окупантами на півдні країни. Зараз перебуває на Бахмутському напрямку.

Василь — нащадок повстанців, які боролися за незалежність України в середині XX століття. Всі четверо братів із родини Арсеничів брали участь у збройному підпіллі. Троє з них — Антон, Михайло та Микола Арсеничі загинули в боях або в ув’язненні. Вижив лише Степан — та й він пройшов через 10 років радянських таборів.

Один із братів — Микола Арсенич був творцем військової розвідки ОУН, одним із дев’яти генералів Української повстанської армії та єдиним генералом безпеки УПА. Тривалий час його особистість і біографія були засекреченими: спершу — Організацією українських націоналістів, а після загибелі генерала — радянською владою.

У 1939 році Микола Арсенич брав участь у створенні контррозвідки ОУН. А з 1941-го — Служби безпеки ОУН. У лютому 1943 року, коли формувалася Українська повстанська армія, Микола Арсенич дбав про розбудову в ній системи внутрішньої безпеки.

Радянські каральні органи посилено розшукували очільника повстанської служби безпеки. Для його ліквідації Міністерство держбезпеки створило влітку 1946 року спеціальну групу чекістів. Врешті їм вдалося оточити криївку в лісі на Тернопільщині, в якій перебував Арсенич. Микола не здався в полон. Він із дружиною застрелились у криївці.

«Історія складається так, що нам знову доводиться боротися з тим же ворогом. Ми відстоюємо не тільки незалежність, суверенітет, а й щось глибше», — каже нащадок родини Арсеничів — Василь.

Український інститут національної пам’яті.