Березівський кущ

У свято пророка Іллі, якого за релігійним календарем вшановують 2 серпня, у Вижньому Березові відзначали День села. На честь цього святого громада назвала свою новозбудовану горішню церкву.

Вижній Березів — село надзвичайно патріотичне і глибоко релігійне. Це, мабуть, про таких людей складено відоме прислів’я «Яке дерево — такий клин, який батько — такий син». Бо, як відомо, патріотизм ні з чого не береться, не виростає на голому місці. А це село і справді має славну історію. І ці родові якості, а влучніше сказати цінності, плекаються з покоління до покоління. Дух вільності, незалежності в усі часи передається там від діда до онука, як свята реліквія. У цьому вкотре переконався, побувавши на прекрасному святі цього села.

Березуни до очікуваного свята завжди готуються доволі ретельно — дороги підремонтовують, свої помешкання впорядковують, гостей запрошують. А скликають людей, звичайно, церковні дзвони. Богослужіння відбулися в обох місцевих храмах. Під час відправи віряни молилися за щасливе і мирне майбутнє України. У церкві св. Іллі літургія, яку служили кілька священиків, була особливо урочистою. Адже пророк Ілля — один з найбільш шанованих святих, який усе життя присвятив Богові.

У післяобідню пору до Вижньоберезівської ЗОШ І-ІІ ст. стали сходитися люди. Там запланували художню частину святкування. Для цього спеціально спорудили і сцену з надійним покриттям, на всякий випадок. Але на свято Іллі у Березовах дощем і не пахло. Навпаки — усіх томила неймовірна спека, навіть музична апаратура «відмовилася» працювати. Отож, початок святкування змушені були змістити з 15 на 17 годину. І все ж, не дивлячись на те, що сонце щедро приголублювало і старого, і малого, на шкільному подвір’ї людей було повно. Забігаючи наперед, хочеться сказати, що організатори (директор БК с. В.Березова Марія Скільська, художній керівник Галина Томич і ведучі програми Оксана Дрогомирецька і Надія Варвадюк) підготували пречудову концертну програму — цікавою вона була і для літніх людей, і для молоді, дітей учнівського віку і дошкільнят.

Односельчан, гостей і запрошених зі святом Іллі і Днем села привітав Вижньоберезівський сільський голова Микола Бодруг. А далі сценою заволоділи учасники художньої самодіяльності — тріо в складі Уляни та Олесі Негрич і Назара Васкула, солісти Христина Урбанович, Ірина Скільська, Наталія Рибчук, Оксана Романчич, Мар’яна Лазарович, Марія Білавич, Роксолана Геник, Андрій Негрич, Олеся Негрич; дует Вікторії Скільської і Мар’яни Романчич, фольклорний колектив Космацького будинку культури (керівники — Параска Бойчук, Петро Семчук, виконавець пісень — Ігор Андрійчук), театр мініатюр «Веселі банєни» (керівник — Микола Лазарович), чоловічий вокальний колектив «Кришталь» (керівник — Микола Васкул), танцювальний колектив дівчат Баня-Березівського БК, дует сестер Марійки та Іванки Голдищук з БК с. Текучі, вокальний ансамбль «Вишиванка» (керівник — Галина Томич), фольклорний жіночий ансамбль «Копанецькі молодички» зі Стопчатова, тріо «Берузоночки» і вокальна група «Н20» у складі Галини Салабай і Галини Томич.

Вижній Березів, звісно, має славну й давню історію. Перша письмова згадка про нього датується 1412 роком. А у свято пророка Іллі (ім’я Ілля означає «мій Бог», за іншими твердженнями — «міць Господня») пошановували ще й односельчан, які прожили в парі 50 і більше років, виховали дітей, дочекалися онуків, правнуків. Це подружжя — Василь і Марія Негричі, Микола та Любов Скільські, Микола і Розалія Перцовичі, Василь і Парасковія Скільські. Поки на літній сцені йшла концертна програма, любителі спорту юрмилися у холі школи. Там проводили змагання з шахів, шашок, армреслінгу, гирьового спорту, перетягування каната. Охочих помірятись фізичною силою і кмітливістю розуму було багато — і серед молоді, і серед літніх людей. Переможців змагань вітали всією громадою. Сільський голова Микола Бодруг і завідувач сектору у справах молоді та спорту РДА Михайло Мельничук вручили їм грамоти і медалі.

У Вижньому Березові уже сутеніло, а з подвір’я школи люди не розходилися. Це було свято села — вони відпочивали… душею, забувши про всі повсякденні турботи.

Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №32, 11.08.2017 року