Березівський кущ

Василь Іванович Геник народився 14 вересня 1938 року у с. Середньому Березові. Одружений з Ярославою Іванівною Бобиляк, 1947 року народження, львів’янкою. Має двох синів: Романа і Тараса та сімох онуків. Діти здобули вищу освіту. Беруть активну участь в мистецьких заходах Товариства «Гуцульщина», у виставах і музичних виступах на урочистостях.

Закінчивши залізничне училище, разом з шкільним товаришем Василем Біленчуком починали свою працю на Львівській залізниці. Після служби в армії пішов працювати у телевізійне ательє, потім був призначений начальником центральної лабораторії ювелірного заводу, головним метрологом на заводі «Алмазінструмент». Завершив трудовий шлях начальником відділу «Укрсоцбанку». Тепер — на пенсії.

Разом з Дмитром Геником, Василем Біленчуком, Нестором Библюком та іншими активістами став одним із засновників Товариства «Гуцульщина», зокрема, написав статут, який з корективами Зорислави Ромовської схвалили на загальних зборах.

Займався відеозйомками урочистих заходів Товариства «Гуцульщина», має великий архів відеозаписів.

— Я щасливий, що доля ще з шкільних років звела мене з Василем  Біленчуком,  з  яким  товаришуємо майже 60 років, — каже В.Геник. — Не можу не згадати про Великого українця (отця УГКЦ у підпіллі) — Михайла Лемішка, який працював з Андрієм Шептицьким, а у 80-х роках був нагороджений Йосифом Сліпим орденом УГКЦ, переданим з Рима. Ця велика людина вірою і правдою служила Богу і Україні. Він безкорисливо допомагав багатьом людям. На пропозицію (у 1944 р.) виїхати в Канаду відмовився і залишився служити в підпіллі людям, за що був засуджений радянською системою. Він багато допомагав матеріально та порадою мені, Д. Генику, В. Біленчуку і багатьом іншим. Вічна йому пам’ять!

— Мав я щасливу нагоду у 1981 році побувати в Нью-Йорку, був запрошений українською делегацією на закриття сесії Генеральної асамблеї ООН. Там мав змогу познайомитися з багатьма представниками української діаспори. Очолював тоді українську делегацію Володимир Чорний, який проживає в Києві, я підтримую з ним і його сім’єю дружні стосунки. Також цікавою була моя поїздка в українську оселю «Союзівка», яка знаходиться за 100 км від Нью-Йорка, в горах Крескіл.

«Союзівка» — це комплекс невеликих готелів, які мають назви наших міст: «Київ», «Львів», «Полтава», «Рахів» та інших. — Я проживав в готелі «Ужгород». Місце там дуже гарне, трохи нагадує наші Карпати, але гори більш скелясті. Наші гори — найкращі. На «Союзівці» є всі умови для відпочинку і зустрічей, спортивні майданчики, басейни і т.д.

Поряд — молодіжна база СУМ (Союз української молоді), де відпочивають і проходять вишкіл молоді українці. Для проведення урочистостей і зустрічей на «Союзівку» приїжджають українці з Америки і Канади. Там є гарна дерев’яна церква на кшталт гуцульської.

У 1990 році я мав можливість поїхати до родини в м. Торонто (Канада). Там мав цікаві зустрічі. Часто зустрічався зі своїм родичем Степаном Геником-Березовським, який працює редактором на українському телебаченні в Канаді. Також мав зустріч з головою Всесвітнього Товариства «Гуцульщина» Іваном Андрусяком, який часто був гостем нашого Товариства у Львові і мешкав у мого брата Володимира Геника у Львові. Познайомився з космонавтом Павлом Поповичем, який був присутній на зустрічі з українською діаспорою в Українському домі. Він в той час підтримував нашу боротьбу за незалежність. Маю телезапис виступів у Канаді Володимира Яворівського, Дмитра Павличка і В’ячеслава Чорновола.

Побував у картинній галереї м. Ніагари, яку заснували наші краяни Ольга і Микола Колянівські, на жаль, вже покійні. У галереї зібрана велика колекція картин українських митців, але найбільше виставлено полотен буковинського художника В.Курилика. Дуже популярне його полотно «Страсті Христові».

Також побачив одне з чудес світу — Ніагарський водоспад, побував на українському цвинтарі в Палермо (Канада), де поховано багато наших знатних українців, вояків УЄС і УПА. Я знайшов могилу дочки Івана Франка — Ганни.

Можна ще багато згадувати і написати, але не хочу втомлювати читача. Маю з цих подорожей багато відеосюжетів. Кого зацікавить — можу продемонструвати.

На одній з доданих мною фотографій на святі в Шевченківському гаю присутній п. Андрусяк і багато членів нашого Товариства. На іншій фотографії, в гуцульському вбранні, сидить з своєю онучкою п. Антон Геник (швагро Ярослава Галана), який ще у 50-ті роки минулого сторіччя мріяв і часто нам говорив про необхідність заснування Товариства. Але в ті часи це було неможливо.

Дякую за зацікавленість до прочитаного.

Хай процвітає наша Україна і з нею — наше Товариство «Гуцульщина»!

З любов’ю і повагою ваш Василь ГЕНИК — колишній, міністр закордонних справ Товариства «Гуцульщина» у м. Львові на громадських засадах (так мене називали у товаристві).

Р.5. 3 нагоди ювілею Василя щиро вітають брат Володимир і товариші з юних літ Василь Біленчук.

Із книги «Гуцульщина у Львові» О. МАСЛЯНИК.