Знаймо свою історію
Нещодавно в одному з видавництв Полтави вийшла друком книжка* нашого земляка з Баня-Березова, почесного професора Полтавської медичної стоматологічної академії, колишнього завідувача кафедри біофізики цієї академії Василя Григоровича Лазаровича. Автор назвав її «Україна в боротьбі за державність». Праця, здавалося б, є далекою від тих проблем біофізики, якими займався вчений впродовж кількох останніх десятиліть. Хоч біологічна та історична науки відрізняються за напрямками дослідження та підхід професора до предмета дослідження однаковий. Як ретельно і ґрунтовно він досліджував вплив надвисокочастотних електромагнітних полів на обмін речовин в здоровому організмі та при пухлинному рості, так ретельно і не менш ґрунтовно він досліджує історію української державності. Можливо це захоплення історією залишилося б так, для власного вжитку. Але в сьогоднішніх наших умовах, коли, як стверджує сам автор, більшість студентів, з якими йому приходилося розмовляти, «уже тепер у незалежній Україні й досі не знає правди про минуле нашого народу», а ще додамо, що теперішнє нашеМіністерство освіти та науки вважає за потрібне історію нашої Батьківщини погоджувати в Москві, і що історія України, як навчальний предмет, є необов’язковим при зовнішньому незалежному оцінюванні, то поява такої книжки є вчасною, а зміст її – актуальним.
У книзі зібрані дуже важливі відомості з історії українського народу та його боротьби за державність. Книга починається розповіддю про виникнення Києва, а далі – про князів (від Аскольда і Дира до Володимира Мономаха), про занепад Київської Русі, про гетьманів, козацтво і опришків, про Першу світову війну, Центральну Раду, УНР, Гетьманську державу, Директорію. І так через Листопадовий зрив до подій в Західній Україні, Закарпатті, а потім Друга світова війна, післявоєнний період, а далі Акт проголошення незалежності та Всенародний референдум 1 грудня 1991 року. Закінчується розповідь прийняттям Конституції України в 1996 році. Словом, тут вся історія України, викладена людиною небайдужою до долі своєї рідної землі, до становлення Української державності. Книжка розрахована на широке коло зацікавлених читачів, а також учнів, вчителів, студентів. Вона написана доступною мовою, розбита на окремі смислові частини, які мають свої заголовки, а це дозволяє легко орієнтуватися в змісті матеріалу та використовувати книгу як довідник. Добре, щоб такі книжки стали настільними книгами кожного українця. Бо якщо ти не знаєш історії своєї країни, своїх героїв, не визначиш національні пріоритети, не сформуєш міцний національний хребет, то ти легко можеш пристати до чужого берега, зрадити свій народ, тобі не будуть дорогими звичаї та традиції твоїх предків, ідеали, за які віддавали життя істинні патріоти.
Книга вийшла тоді, коли В. Г. Лазаровичу виповнилось 80 років. Без сумніву, автор був свідком багатьох подій нашої історії, тому часто в тексті знаходимо відступи, в яких він висловлює свої міркування з приводу тих чи інших суспільних явищ, дає їм свою оцінку.
Як людина з Карпатського краю, автор не міг обминути похід князя Володимира Великого у Карпати 993 року, і тут принагідно розповів про заснування княжої залоги «Береза», а отже, про давній Березів. Згадується і про організований під Рокитою березівськими боярами великий опір татарам, які йшли в Угорщину, і про козацьку березівську сотню Л. Жураківського, яка в складі полків Богдана Хмельницького у грудні 1648 року вступила в Київ. З багатьох імен березунів, про яких згадується в книжці, назвемо два: сотника УГА Степана Сулятицького і генерала УПА Миколу Арсенича.
Багатою і різноманітною є джерельна база, на яку опирався автор при написанні своєї праці.
Книжка вартує того, щоб її читали, щоб вона стала одним з чинників виховання патріотичних почуттів, підживляла нашу національну пам’ять.
Василь Курищук,
член Національної спілки краєзнавців України
* Лазарович В. Україна в боротьбі за державність. – Полтава, 2010. – 284 с.
Публікація газети «Гуцульський край».