Перемагає той, хто вірить і бореться!

Уже промайнула думка, що, мабуть, дощ «змиє» сьогодні усе. Але ж ні! Хіба може невеликий дощ завадити нашій спільній волі, думці та бажанню задля того, щоби освятити відновлену криївку?!

Відновити нашу пам’ять про створення Української Повстанської Армії. Армії, котра у часи Другої світової війни, часи розколу, коли частина українського народу боролася проти фашистської Німеччини, частина — в лавах Червоної армії, фактично стала третьою силою і вела боротьбу відразу на два фронти. Війну проти двох агресорів, проти нацизму і комунізму. Чинила опір радянській владі, захищаючи незалежність своєї Батьківщини.

Дощ ненадовго ущух, і над лісом полинули слова молитви. Молитви за душі тих воїнів, котрі своєю кров’ю окропили нашу незалежність. Підземна армія — так ще називали воїнів УПА. Адже переховуючись від ворогів, бійці вимушені були ховатись під землею.

Якщо криївку знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно покінчували життя самогубством, щоб не датися живим у руки ворога. Багато хлопців помирали молодими. Декому ще й не виповнилось 19-ти. Минає мить, а перед очима, наче з мороку століть, виринають картини бою.

Отець Роман Шкабрій освятив криївку та благословив усіх присутніх, вкотре нагадав, що ми не маємо права забути, сплюндрувати те, що зробила Українська Повстанська Армія, яка дала поштовх захищати нашу незалежність. Адже то є велика честь — зберігати для майбутнього покоління ці свідчення, пам’ять і легенди про той час.

Учасники урочистості, яка відбулася 16 травня на присілку Стирі в селі Середньому Березові, назвали цю подію історичною, оскільки на ній був присутній 95-літній легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич (Кривоніс) разом з дружиною Раїсою Симчич.

Цього дня звучало багато слів щирої подяки для наших сивоголових повстанців. До слова були запрошені голова районної державної адміністрації Віталій Кічеряк, голова районної ради Павло Ванджурак, котрі зазначили, що й надалі будуть всебічно підтримувати братство ОУН-УПА, а також нагородили подяками голову Середньоберезівського осередку братства УПА — Івана Васильовича Клим’юка та Середньоберезівського сільського голову Миколу Миколайовича Ігнатюка з нагоди відкриття відновленої криївки та Дня героїв.

Голова Березівського братства ОУН-УПА, ініціатор цього величного дійства, Іван Васильович Клим’юк розповів усім про те, як вони з побратимами відшукали криївку, як її відбудовували. Зазначив, що усе старались робити з дотриманням тодішніх норм. Врахували навіть наявність вентиляційного отвору, який повстанці називали «люфтівником». Його маскували, виводячи вентиляційні канали на поверхню, наприклад, через стовбури дерев. Подякував за сприяння у відновленні криївки Богдану Боровичу — голові Всеукраїнського братства ОУН-УПА, Петру Підлетейчуку — голові станиці; винуватцю урочистостей Мирославу Симчичу та лісничому Юрію Юрійовичу Фальбійчуку, котрий люб’язно зголосився надати ліс для криївки. І.В. Клим’юк зазначив, що це добра, велика справа, покликана сприяти патріотичному вихованню нашої молоді.

Своїми спогадами про повстанські часи поділився сотенний УПА, герой Української Повстанської Армії, творець нашої незалежної Батьківщини, Мирослав Симчич (Кривоніс): «Ми тут зібрались невеликою громадою, але тих, хто боровся за Українську державу, ніколи багато не було. Дякувати Богу, наша земля зберегла святу пам’ять про борців за волю України, і ми дочекались, що маємо вільну державу, хоча поки що не таку, про яку мріяли і за яку боролись. Але все залежить від нас: які будемо ми, такою буде й наша держава. Вірю, що молоде покоління українців зробить нашу Україну такою, за яку українці борються віками — свобідною, європейською, заможною. Щиро дякую тим, хто доклав багато праці і коштів до відбудови нашої криївки. Хай вам Господь посилає те, про що просить у Бога кожен з вас. Вірю, що українська громада, підростаюче покоління доведуть нашу боротьбу до повної перемоги, і наша Українська держава гідно стане в ряд європейських, розвинутих країн світу, між вільними народами — вільною державою. І хай Господь Бог допоможе нам у цьому».

Богдан Борович — голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА нагадав усім, що Президент України Петро Порошенко вручив орден Свободи за номером три Мирославу Симчичу (Кривоносу). Однозначно — почесна нагорода, але в 2015 році 234 депутати Веховної Ради України проголосували за надання Мирославу Симчичу звання Героя України. З таким клопотанням у травні 2016 року до Президента України звернулись делегати XXI Великого Збору Українських Націоналістів на чолі з Богданом Черваком.

Мирослав Симчич (Кривоніс) — Народний Герой України, так його величають у народі, давно мав би отримати звання Героя України…

Радник голови Коломийської районної ради Ярослав Сорич вручив Кривоносові подарунок від голови Коломийської районної ради та додав, що «другим фронтом» є сподвижницька праця, яку проводять у містах і селах України українські патріоти, волонтери, будуючи і відновлюючи історичну пам’ять про борців за волю України.

Середньоберезівський сільський голова Микола Ігнатюк зазначив, що збудована криївка стане вагомим виховним засобом у серцях і думках молоді, в укріпленні незламності духу і віри в перемогу справжніх борців за волю України.

Зворушливо виступив Любомир Грабець, син славетного полковника, батька Омеляна Грабця, командира великого структурного підрозділу УПА, згадавши, як мати Галина Грабець, котра вчителювала в Середньому Березові, організувала чудовий хор і в такий спосіб переховувалась із двома маленькими синочками від переслідувань.

Любомир Грабець подякував березунам за порятунок і незабутні дитячі роки на лоні прекрасної березівської природи і закликав всіх українців, особливо — націоналістичні організації, до єдності, завершивши свій виступ такими словами: «Леліймо нашу молодь, щоб таким Симчичам, яких тут маємо, була гідна зміна».

Микола Зеновійович Симчич зауважив, що слово письменника і журналіста в часі війни мають стати зброєю проти московських чи будь-яких інших окупантів, бо ворожа пропаганда намагається розкласти Україну зсередини. Але слова правди і християнської істини — непоборні. Хоч які б перемоги, навіть у світових вимірах, здобували сатанинські сили зла через підкупи і тотальну брехню, до яких хитрощів і підступів не вдавались би наші недруги, навіть з середовища «друзів», все одно правда переможе, бо правда — в основі життя і Всесвіту.

Серед запрошених гостей також виступили: Анна Малкович розповіла про родинні зв’язки Кривоноса в селі Вижньому Березові, а коломиянка Леся Мартинюк прочитала свій вірш:

В лісах знайшла криївка
прихист свій.
А в тій криївці,
серед побратимів,
Мороза сотня,
Симчич молодий.
Як матір пригортала в своїм храмі,
юні молоді серця,
Горіла полум’ям любові
до свого рідного села.
До України, до землі святої, що
Бог покликав в серці боронить.
За сад квітучий навесні,
дітей, вкраїнську мову,
Майбутнє на своїй землі,
За калиновий рай, за кращу долю.

Ще неодноразово ліс сколихували повстанські і народні пісні у виконанні зведеного хору Коломийського і Березівського братств ОУН-УПА (художні керівники Марія Маївська і Оксана Сулятицька).

Писати можна було б ще багато, та варто на власні очі побачити та серцем відчути той дух. Дух перемоги, звитяг і завзяття. А насамкінець хотілося б додати тільки одне — Слава Україні! Героям слава!

Назар Кравчук.
«Гуцульський край», №22, 1.06.2018 року

Share

Відповісти