Вшанували Героя УПА

16 серпня після недільної служби Божої парафіяни села Середнього Березова гідно вшанували світлу пам’ять свого односельця Климюка Петра (псевдо Колюк) — чотового сотні важких кулеметів (сотенний Василь Скригунець — Гамалія), учасника знаменитого і історичного Рушірського бою під орудою сотенного Мирослава Симчича — Кривоноса.

Через 70 років заборон і замовчувань на напівтаємній могилі героя зусиллями родини споруджено гідний християнський пам’ятник. Освячення пам’ятника перетворилось у народне віче, на якому прозвучали слова вдячності героєві, який не пожалів свого життя, захищаючи рідне село і рідну Україну від червоних окупантів. Усвідомлюючи, що на прикладі героїв УПА виховуються майбутні герої — захисники України, ще в 90-ті роки минулого століття березуни на місці знищеної москалями могили на присілку Царинка спорудили величний пам’ятник-могилу всім односельцям, які віддали своє життя за волю України. На стелі монумента викарбувано і прізвище чотового Колюка — Климюка Петра Михайловича.

До відкриття монумента героям УПА я написав вірш «Героям слава!», в якому в поетичній формі, але на історичній основі, тобто на основі переказів очевидців детально описав героїчну смерть мого вуйка (маминого брата) Петра Климюка-Колюка. Тож тепер на освяченні індивідуального гробовця мужньому упівцю я знову прочитав цього вірша, актуальність якого тільки зросла. Доповненням до тексту вірша можуть бути хіба що окремі деталі тієї історії, які стали відомі з розповідей односельців.

Зокрема йдеться про те, що коли енкаведисти захопили в полон тяжко пораненого Колюка і його побратимів він всю «провину» взяв на себе, сказавши, що це він організував хлопців у боївку, що вони ні в чому не винуваті. Щоб витягнути з повстанця більше інформації, його привезли до сільської кузні на катування. Побачивши розпечене залізо, кліщі, тиски та інші інструменти катування, Колюк зрозумів, що катування будуть пекельними, звірячими, тому вирішив спровокувати головного енкаведиста, котрий його допитував, аби той пристрелив його. Тож на запитання «Гдє друзі?» попросив ката нахилитись ближче до нього, бо через поранення тяжко говорити. Коли енкаведист нахилився до пораненого, той кровю обхаркав гидотне лице окупанта-ката викрикнувши «Стріляй блюдолизе!», «Смерть окупантам!», «Слава Україні!». Кат вистрілив Колюкові в чоло і вибіг на двір, довго витирав свою мордяку від кривавого плювка нескореного героя-упівця.

Ці обставини смерті Колюка розповіла мені моя бабця Симчич Рузя (царство їй небесне), бо кузня була в кількох метрах від її хати і належала її синові, а моєму стриєві (татовому братові) ковалеві Василеві Симчичу, якого за доносом, що наче б то кував коні ковпаківцям і давав їм підкови ще в 1943 році ув’язнили гестапівці, і він був спалений ще живим у крематорії концтабору «Освєнцім» у 1944 році, про що моя бабця отримала офіційне повідомлення від німецьких окупаційних властей. Про те, як за хабар було отримано від москальських катів негласний дозвіл на таємне поховання Колюка на цвинтарі оповіла мені моя мама Симчич-Климюк Параска, яка тоді була непримітним дівчиськом, однак досвідченою зв’язковою УПА (псевдо Женя). Однак і ЇЇ ледь не схопили окупанти, бо прийшла в жалобній одежі і заплакана. Тож енкаведист спитав «Сєстрьонка?» у її стріянки Юлії, яка змушена була харчувати катів, бо її чоловіка Степана і його брата Василя (маминих і Петрових братів) окупанти без всяких звинувачень ув’язнили до ГУЛАГу.

Стріянка сказала, що то сусідське дурнувате дівчисько і енкаведист вдовольнився таким поясненням, велів поховати
вбитого повстанця таємно вночі, щоб ніхто не бачив і не чув, а за такий дозвіл велів принести бутлю горілки і два великі кусні сала, що бідні і згорьовані жінки справно виконали.

На освяченні пам’ятника героєві УПА мудрі і глибокі промови виголосили отець-декан місцевої парафії Роман, колишній голова Середньо-Березівського виконкому сільської ради і син рідного Петрового брата Василя Іван Климюк. Я, автор цих рядків, теж виголосив невеличку промову і прочитав на честь вуйка Петра власний вірш «Героям слава!». В урочистості взяли активну участь теперішній Середньоберезівський сільський голова Святослав Перцович і голова Івано-Франківської міської ОУН Микола Сулятицький.

«Ми, українці, подолаємо московських антихристів, окупантів-агресорів їхніх прихвоснів запроданців, зрадників і встановимо мир на Сході України, бо з нами Бог, з нами душі героїв УПА — мучеників за волю України, з нами весь християнський, демократичний і цивілізований світ, який усвідомив, що агресія москалів проти України несе загрозу третьої світової війни, тобто знищення творіння Божого — життя на Землі», — таким був лейтмотив урочистого дійства освячення пам’ятника героєві УПА Петру Климюку — Колюку. А щоб не вдаватись до тавтології щодо подвигу героїчного упівця Колюка-Климюка Петра.

Микола-Зеновій СИМЧИЧ,
с.Середній Березів.

«Гуцульський край», №34, 21.08.2015 року

Share