Росія проти української незалежності активна не лише на Сході України

Планомірна підготовка агресії Росії в Україні велася з дня проголошення Незалежності України у 1991 році. Втратити Україну для РФ означало втратити все: економіку, багаті на корисні копалини та на чорнозем землі, трудолюбиве населення. З приходом до влади Януковича підготовка до агресії активізувалася. Призначення керівників-росіян на всі силові структури у 2010 році, знищення Збройних Сил України, усунення від посад патріотів України — це була завершальна фаза підготовки до збройної агресії РФ проти України. Та не врахував агресор одного — українська молодь, яка виросла та виховувалася за роки незалежності, на європейських принципах створила Євромайдан, що переріс у Революцію Гідності українців. Загибель Героїв Небесної Сотні ще більше укріпила українців.

Росія приступає до другої фази агресії — анексії Криму. На той час боєздатної армії в Україні не існувало. І лише дипломатична здатність новопризначеного уряду (уряду «смертників»), твердість нового керівництва силових структур, дисципліна у рядах Збройних Сил (один постріл на захист Криму зі сторони українського війська міг викликати відкриту війну РФ проти України), всестороння допомога українського населення, як в Україні так і в діаспорі, українців-бізнесменів у формуванні боєздатності ЗСУ, добровольців, які створили фактично Національну гвардію, врятувала ситуацію.

Український дух поступово запанував в ЗСУ та Нацгвардії. Не дивлячись на мовну та територіальну розбіжності, неоголошена війна згуртувала українців у боротьбі за територіальну цілісність української держави. Бойові дії сил АТО на сході України доказали здатність наших вояків захищати українську незалежність.

Програючи неоголошену збройну агресію проти України, Росія особливо активно посилює інформаційну війну. Закидання через ЗМІ дезінформації про спротив українських матерів та жінок частковій мобілізації у ЗСУ мають певні впливи на свідомість нестійких елементів суспільства. Переїзд на тимчасове проживання мирних жителів південного сходу України в центральні та західні регіони, які сім’ями шукають захистку від агресора, підсилює ці впливи. Дезінформація про те, що ця війна не за незалежність України, а війна олігархів за впливи на прибутки особливо підсилюється нашими недругами-запроданцями-яничарами — колишніми прихильниками комуністичної системи та членами Партії регіонів.

Агенти Кремля діють і на заході України. Спідтишка, закидаючи потрібну путінській кліці інформацію, досягають певних успіхів. Пікет матерів та жінок проти часткової мобілізації військовозобов’язаних військкомату в Богородчанах — доказ роботи путінських агентів. Використовуючи боязнь матерів та жінок втратити своїх дітей та коханих у неоголошеній війні, ця кліка та їхні свідомі та несвідомі поплічники провокують їх на протистояння.

Виникає ряд запитань: де і що роблять силові структури — СБУ, прокуратура, чому не зупинять розгул провокацій? Що, лише в КДБ були агенти, а в СБУ немає необхідних інформаторів, щоб при їхній допомозі зупинити та присікти антиукраїнську діяльність? Чи може відновлювати СБ ОУН, яке в роки Другої світової війни успішно стояло на захисті Української Незалежності? Чому під час воєнних дій не зупинена провокаторська діяльність деяких ЗМІ, які «годують» несвідомий народ плітками та підсилюють провокації Кремля? Чому в міліції ще є керівники, для яких виявлення незаконного продажу спиртного та тютюну малолітнім, доступними методами є, на їх думку, незаконним? Хіба не можна поміняти такого «міліцейського діяча» на керівника-патріота своєї держави? Чому деякі сільські голови та працівники ВОС мають боятися вручати повістки військовозобов’язаним? Чи можливо це припинити? Можливо! Але для цього необхідно: Захотіти новопризначеним керівникам СБУ та прокуратури віддати всі сили для захисту незалежності та цілісності української держави. Хто з них не захоче це виконувати — звільняти і віддавати під суд. Дехто скаже — посилати в зону бойових дій. Ні. Там слабодухи та зрадники не потрібні.

Керівництву ОДА та РДА наполегливо і настійливо вимагати від силовиків виконання законодавства України по її захисту.

Демократичним партіям та організаціям (якщо вони ще існують) вимагати від влади рішучих Дій для припинення провокаційної діяльності антиукраїнського елементу, а не допомагати, свідомо чи не свідомо, в поширенні провокацій.

Якщо ми спільно будемо діяти в єдиному руслі — припиняться провокації і наш спільний ворог — путінська кліка та їх посібники-яничари програють. Разом — ми сила! Разом ми переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

С. Перцович,
с. Середній Березів

«Гуцульський край», №37, 12.09.2014 року

Share