Тужно сурмили трембіти

Липень 6, 2013 / admin / Історія / Відповісти

17 років тому члени Братства ОУН-УПА під керівництвом його обласного голови пана Зеленчука перепоховали на Яблуницькому перевалі останки 14 стрільців-галичан із Карпатської Січі, які боролися на Закарпатті в 1939 р.

Днями сюди приїхали члени Братства УПА з Івано-Франківська, Надвірної, Яремчі, Коломиї, члени осередку УПА зі Середнього Березова Василь Томич, Іван Клим’юк, Михайло Скільський. Були присутні члени Братства УПА з Рахівського.Тячівського районів та міста Хуст. Була сонячна літня днина, на небі — ні хмаринки. Здавалося, сама природа хоче віддячити загиблим за їх поневіряння, муки — на війні. Урочиста хода з хрестом, хоругвами, червоно-чорними та синьо-жовтими прапорами величаво вирушила до могили, над якою височить статуя Матері Божої. Тужно сурмили трембіти. Хор Коломийської станиці УПА (під орудою п. Маївської) разом із жіночим гуртом «Березунки» виконали пісню «38-й рік минає…». До речі, в коломийському хорі співають березуни — прославлений сотенний УПА Мирослав Симчич, брати Михайло та Микола Перцовичі.

У супроводі чотирьох священиків відправили панахиду за померлими. Раптом почав накрапати дощик — ніби сльози падали на могили всіх загиблих у боротьбі за Україну. Громадську панахиду розпочав Яремчанський міський голова. Він коротко, але дуже цікаво розповів про події на Закарпатті в 1938-1939 рр., про те, що вже 17 років поспіль, у другу неділю червня, збираються галичани і закарпатці на цьому святому місці, щоб пом’янути загиблих у боротьбі за незалежність Закарпаття. Звучали пісні УПА у виконанні хору медичних працівників м. Рахова, співали солісти та колективи міст Яремчі і Надвірної. Але найбільший успіх мав виступ жіночого, гурту «Березунки» з Вижнього Березова. Його керівник Ганна Малкович згадала березунів, що воювали на Закарпатті, розповіла, що Березів дуже тужив за загиблими, навіть на Великдень всі були в жалобі. «Березунки» виконали пісню про ті події, яку написала Варвара Василовська з Бані-Березова.

Я добре пам’ятаю, що навіть у радянські часи жодне весілля в Березові не обходилося без пісні «38-й рік минає…».

На урочистостях згадали і мого вуйка Степана Сулятицького — коменданта Коша «Карпатської Січі в Хусті», політв’язня, активного революційного діяча, кількалітнього керівника ОУН західно-німецького терену.

16 серпня 1998 р. на його честь встановили меморіальну дошку в с. Середньому Березові на хаті, де він народився. В лавах борців був і Василь Симчич із Середнього Березова, в майбутньому — знаменитий актор.

Дуже шкода, що мало молоді було на цьому заході. А березунам треба подякувати за їхню активну громадянську позицію.

Уляна СУЛЯТИЦЬКА (Непийвода),
м. Коломия.

Share